ФЕВАРИН

НЕЛІНІЙНА ФАРМАКОКІНЕТИКА: При дозах флувоксаміну > 150 мг/добу шлях метаболізму CYP1A2 НАСИЧУЄТЬСЯ, концентрація росте НЕЛІНІЙНО (не пропорційно дозі). Подвоєння дози з 150 на 300 мг → концентрація може зрости в 4-5× замість 2×. Це призводить до СТРИБКОВОГО зростання токсичності: нудоти, седації, антихолінергічних ефектів, гіпонатріємії. РОЗДІЛЕННЯ НА 2-3 ПРИЙОМИ протягом дня дає рівнішу концентрацію, без піків, що зменшує побічні ефекти. ПРАКТИКА: 200 мг/добу → 100 мг вранці + 100 мг ввечері; 300 мг/добу → 100 мг 3 рази на добу або 150 мг вранці + 150 мг ввечері. ВАЖЛИВО: вечірня доза має бути найбільшою, бо седативний ефект, корисний для сну (особливо при ОКР з безсонням як супутнім симптомом). При ОКР з ажитацією, навпаки, ранкова більша.

ТАК, якщо стабільна доза 100 мг. Перехід ОДНОЧАСНИЙ (не потрібен washout, діюча речовина одна, біоеквівалентна). ПЕРЕВАГИ: (1) Менше таблеток на день, 1 замість 2 (комплаентність ↑); (2) Менша ціна (вище міліграм у таблетці зазвичай рентабельний); (3) Зручність для пацієнтів з порушеннями ковтання (менше таблеток розламувати). НЕДОЛІКИ: (1) Менша гнучкість дозування, якщо потрібно знизити з 100 на 75 мг, з 50 мг таблеток зробити 1,5 простіше ніж з 100 мг, 0,75 (хоча Феварин 100 мг має риску і ділиться надвоє); (2) Якщо пацієнт планує титрування, стартовою дозою має бути 50 мг (старт з 100 мг при відсутності перевірки переносимості, ризик). РЕКОМЕНДАЦІЯ: на старті терапії, таблетки 50 мг (для пацієнтів, які можуть швидко стати стабільними на 50-100 мг); після стабілізації на ≥ 100 мг, перехід на 100 мг для зручності.