ПЕМОЗАР

Езомепразол у формі розчину для ін'єкцій та інфузій - це інгібітор протонної помпи, який пригнічує вироблення соляної кислоти в шлунку. Дорослим цю парентеральну форму призначають, коли неможливий пероральний прийом: при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі з езофагітом чи тяжкими симптомами, при виразках шлунка на фоні прийому НПЗЗ та для їх профілактики у групи ризику, а дітям і підліткам від 1 до 18 років: при ГЕРХ з ерозивним езофагітом чи тяжкими симптомами рефлюксу. Окремо цю форму застосовують для короткочасного контролю кровотечі після ендоскопічного лікування виразки шлунка або дванадцятипалої кишки: спочатку навантажувальна доза 80 мг, потім інфузія 8 мг/год до 3 днів. Дозу вводить медичний персонал внутрішньовенно (ін'єкція щонайменше 3 хвилини або інфузія 10-30 хвилин), зазвичай 20-40 мг раз на добу, а пацієнта переводять на пероральний прийом якнайшвидше. Найважливіше застереження: препарат категорично не можна поєднувати з нелфінавіром, а людям із підвищеною чутливістю до езомепразолу чи бензімідазолів він протипоказаний.

• Форма випуску: ліофілізований порошок 40 мг езомепразолу у флаконі для приготування розчину для внутрішньовенних ін'єкцій та інфузій.
• Дорослим стандартно вводять 20-40 мг 1 раз на добу в/в; при гострій кровотечі виразки: навантажувальна доза 80 мг болюсно, далі інфузія 8 мг/год.
• Внутрішньовенне лікування зазвичай короткочасне: пацієнта переводять на пероральний прийом якнайшвидше, а безперервну інфузію при кровотечі призначають максимум на 3 дні (72 години).
• Головне протипоказання: підвищена чутливість до езомепразолу, інших бензімідазолів або допоміжних речовин препарату.
• Найнебезпечніша взаємодія: одночасне застосування з нелфінавіром протипоказане, а з атазанавіром не рекомендоване.

Знайдіть свій випадок. Натисніть на рядок, щоб побачити деталі.